Підбито підсумки районного конкурсу юнацької творчості «За Україну, за її волю!»

Підбито підсумки районного конкурсу юнацької творчості «За Україну, за її волю!»

Ставлячи за мету національно-патріотичне виховання юнацтва та молоді, прославлення борців за волю України, возвеличення сили духу українського народу, його жертовності та відданості в боротьбі проти ворогів за честь і славу нації, а також з метою відродження і широкої пропаганди правдивої української історії, залучення обдарованої молоді до творчої діяльності, створення умов для повнішого розкриття творчих індивідуальностей молодих авторів, районним відділом освіти за ініціативи голови Здолбунівської районної ради Василя Тимощука та депутатів райради Сергія Кондрачука і Юрія Пшеничного вже четвертий рік поспіль проводився конкурс юнацької творчості “За Україну, за її волю!”, присвячений збройній боротьбі за українську державність в ХХ столітті.

За умовами конкурсу, його учасники мають передати своє бачення збройної боротьби за Українську незалежну державу в ХХ столітті у вигляді художнього твору, поетичного твору чи малюнка. Згідно з Положенням конкурсу, участь у ньому брали учні 8-11 класів загальноосвітніх шкіл нашого району.

У п’ятницю 14 червня відбулося підбиття підсумків цьогорічного конкурсу.

У номінації “малюнок” перше місце виборола учениця 8 класу Івачківської ЗОШ Мартинюк Алла. У “художньому творі” перемогу отримала дев’ятикласниця Суємської ЗОШ Никитюк Діана, чий твір про Гурбівську битву був одноголосно визнаний членами журі найкращим. Найбільше робіт було представлено у номінації «поетичний твір». Кращими визнані роботи учениці Мізоцького НВК Рожко Оксани та учениць Дерманської ЗОШ Лук’янчук Наталії і Дубинки Ірини (дівчата представили спільну роботу). Переможці конкурсу незабаром отримають від організаторів листи-запрошення у Карпати, вже традиційна поїздка до яких чекає на авторів кращих робіт на початку серпня.

Додамо, що за методичної допомоги депутатів Здолбунівської райради – організаторів «За Україну, за її волю!», вперше проведено аналогічний конкурс у м. Вінниця. Планується, що переможці конкурсу на Вінниччині відвідають Карпати спільно зі здолбунівськими дітьми. Таким чином можна говорити, що «За Україну, за її волю!» перетворюється на загальноукраїнський конкурс.

Пропонуємо вашій увазі роботи, які виборолили перші місця на конкурсі юнацької творчості “За Україну, за її волю!” у 2013 році.

Номінація “художній твір”

І місце – Никитюк Діана, учениця 9 класу Суємської ЗОШ

Ще донині люди бояться. Бояться відкритися, а якщо наважуються, то оглядаються. Страх не дає відкритися, звільнити душу від давнього тягаря чи гріха, сковує потребу висповідатися. Та люди поступово позбуваються безпам’ятства.

І ось знову в епіцентрі історичні Гурби. Розповідають його жителі, свідки тих подій, котрі через роки змушують здригатися тих історій, від яких кров у жилах холоне. Розповідають, розповідають…

Невже це не сон? Жахливий скрегіт та виск куль, застережливий сигнал вантажівки, різкий удар… А потім… Враз наче пелена впала з його втомлених очей – згадав усе до найменших дрібниць. Згадав, як, засліплений болем, вибрався з палаючого лісу, як ніс на руках свого друга, з жахом спостерігаючи, як по його скроні тече тоненька цівка крові, такої неприродно-червоної та яскравої. Згадав його стогін – ледь чутний, але стогін той канонадою прогримів у вухах і затих у серці.

«Ще не вмерла України, ні слава, ні воля…» Ні слава, ні воля … Згадав, яким блакитним і бездонним було небо, коли народилася його донька. Якими яскраво-голубими були її оченята. А як він радів, обіймаючи то дружину, то донечку — свою кровинку.

«…Ще нам браття українці усміхнеться доля…»

Доля… Мимоволі посміхнувся, згадавши, як вони з дружиною вибирали своїй донечці ім’я. Скільки варіантів відкинули, вважаючи недостойними свого найбільшого скарбу. Як довго та ретельно шукали те єдине слово, що мало б стати її долею…

«…Згинуть наші вороженьки…»

Ми йшли до бою, а зорі де-не-де сіяли. Пулі грали, а ми боролися, один по одному падали.

«…Запануєм і ми браття у своїй сторонці…» Згадав, як годував свою дитинку, ще зовсім крихітку; як працював, аби кожного дня давати їй все необхідне, виконувати усі її забаганки. Як ділився з нею усім, що мав…

«…Душу й тіло ми положим за нашу свободу…»

Свободу… Бачив я, бачив раненого друга. Він упав на землю ледь живий. З грудей червона кров текла рікою, останнє слово говорив: « Душу й тіло ми положим за нашу свободу і волю України».

**********

Пам’ятайте: вони загинули, щоб ми жили вільними, а не рабами;

Вони віддали своє життя за Україну, за її волю;

А були ж вони молоді, хотіли жити, орати поле,

Ростити дітей, внуків…

Зберігайте пам’ять про них:

Заради своїх близьких, заради безсмертя України!

Згадуйте про них.

Про тих, хто вже ніколи не прийде

І пам’ятайте їх у своїх молитвах!

Номінація “поетичний твір”

І місце – Рожко Оксана, учениця 11 класу Мізоцького НВК

Давно нема вже нашої держави…

Усі, лише доп’явшись до верхів,

Вкраїну – матір геть пошматували,

Побили свій народ без батогів.

Люд продали у рабство, як скотину,

Бо замість душ давно у них іржа.

І як в цім пеклі вчить батькам дитину,

Та про добро розказувать вірша?

Свавіллями чиновники заможні

Замучують країну тут і там.

Обманюють державу, де лиш можна –

Не знають ліку вкраденим грошам.

Народ знедолений запхнули у могилу

І землю продають, що дід ходив.

Вона ж і їх колись-бо породила,

Та видно вовк тоді страшний завив…

Ті „оборотні” рвуться всі до влади,

Їх блазнюванню вже немає меж.

Останню нитку прагнуть обірвати,

З народу свого, та і з неньки теж.

Джерело – gurby-monastyr.org.ua

X