Поки герої гинуть від російської зброї, на Здолбунівщині відкривають нові московські церкви

Скоро чотири роки, як почалась війна. У ній загинули вже тисячі наших хлопців, наших бійців. Вчора на Світлодарській дузі четверо загиблих у важкому восьмигодинному бою.

З ким же ми воюємо? З терористами, бандитами, сепаратистами? Ні, ми воюємо з Москвою. І наш ворог – московська держава, яка тепер має назву Росія. З цим ворогом ми воюємо сотні років, і інколи зазнавали поразок, та навіть потрапляли до нього в залежність. Наслідком такої залежності стало існування в Україні чужої, ворожої церкви. Ця церква благословляє російську армію і російську зброю, ця церква прославляє наших тиранів і вбивць. Ця церква виховує рабів-малоросів, що готові довіку цілувати ручку московського хазяїна – ми ж «адін народ».

Хіба за майже чотири роки війни цього не достатньо, щоб перестати ходити в цю церкву? Хіба не варто було б спецслужбам провести адекватне повноцінне розслідування діяльності відверто ворожої пропагандистської структури, що й зараз проповідує примирення з ворогом за будь-яку ціну, і говорить не про перемогу, а про мир внаслідок наших поступок, нашої поразки.

Та й що там говорити про спецслужби, коли тут, на нашій Волині, в одвічному краї козаків і повстанців, у колисці українського шляхетства і українського спротиву, досі будуються і освячуються нові (!) церкви Московського Патріархату!

Нещодавно одну за одною освятили дві московські церкви. І то там, де їх не було понад двадцять років! Бо ще в середині дев’яностих Мала Мощаниця і Уїздці всім миром перейшли до Київського Патріархату. Виявилось, не всім… В обох селах вистачило жменьки прихильників «русского міра», щоб побудувати там чужинецьку церкву. І все за законом, і все швидесенько – за кілька останніх років. Якраз тих років, коли йде війна, і в усіх українців ще донедавна кожна зібрана копійчина йшла на армію. Якраз тих років, коли ті ж московські попи говорять про страшну бідність і «лішенія», які спостигли нещасних українців. Так звідки ж гроші на такі швидкі темпи? Відомо звідки – Росія своїх агентів добряче фінансує. І пішли до церков, побудованих на кривавих московських грошах, наші ж бабусі, і внученят своїх повели, щоб молитви за Кіріла читали чужою мовою.

І не треба мені про те, що й там є люди, є патріоти, що й московські церкви збирали гроші нашим хлопцям. Знаю я то все. От тільки в мене одне питаннячко. Уявімо собі, що до наших волинських пагорбів якимсь чудом приблукає російський підрозділ. І скаже, що ми ж однієї віри, що в нас «адін язик», що в нас одна історія. І скаже прапор чужинецький почепити над школою, і здати в нову комендатуру списки «бандеровцев» і «раскольнікав». А за непокору стрілятимуть. І вийде такий собі батюшка, та й скаже, що воно ж і правда – віра одна, церква одна, і взагалі в нас російський імператор «канонізірований». Та й ми ж за мир, то нащо ж стріляти?

І що, кого послухають вірні прихожанки – свого батюшку чи патріота-майданівця? Та вони своїх односельців-українців ще й звинувачуватимуть у війні і в усіх українських проблемах. Бо от якби тихо сиділи і не сварилися з Росією, якби церкву не «розколювали», то все було б добре. України б, правда, не було, але то ж божа воля…

Ганьба нам усім! У наших повстанських селах не те що не меншає, а навіть більшає московської отрути! Правнуки відважних героїв моляться чужою мовою за ворогів. І це ще не кінець, бо і в Здолбунові ж будується аж дві церкви Московського патріархату.

Прочитати, як відкривали чужі церкви в наших селах, ви можете за посиланнями: Уїздці, Мала Мощаниця

X