Рік тому Здолбунівщина втратила першого солдата. Невже за "вєру і отєчєство"?

Рік тому Здолбунівщина втратила першого солдата. Невже за “вєру і отєчєство”?

18 липня 2015-го – майже рік від дня загибелі розвідника Тараса Якимчука. Цей героїчний юнак так і залишиться 20-літнім. Ворожа російська куля поцілила його під Первомайськом. Тоді в бою крім Тараса загинуло ще троє розвідників 140-ки…

Цього дня на Батьківщині Героя – в Мізочі на Здолбунівщині – відбулася поминальна Служба Божа та відкриття пам’ятника Тарасу з поминальною Літією. Саме так: дві поминальні Служби відбулися при різних церквах Мізоча: в московському патріархаті та УПЦ КП. І якщо відкриття пам’ятника Тарасу Якимчуку поруч української церкви, яку він відвідував і де мав в жовтні минулого року брати шлюб – зібрало сотні мізочан із різними поглядами, то слова в поминальній Службі московського благочинного про те, що воїн Тарасій загинув (як і решта пом’янутих) «за Вєру і Отечєство» – викликало якісь суперечливі почуття. За чию «Вєру і Отєчество»? У Тараса були свої Віра і Вітчизна! І якщо це «за Україну» – то в слові про убієнних і павших – ні слова благочинного про Україну чи українську армію. То, може,московський батюшка молився і за тих «єдіновєрних-воєнних», що стріляли в нашого Тараса?! Що ж – схоже режим внутрішньої окупації добре пристосувався…

Ну, а пам’ятник Тарасу вийшов на славу: честь його відкрити належала батькам і депутату райради з Мізоча. Особливо розчулила сотні присутніх «Плине кача» у виконанні місцевого колективу… Нехай плине душа героїчного Тараса у вічність. А ми – пам’ятатимемо про 20-річного Героя, смерть якого стала першою для здолбунівчан рік тому!!!

Слава Україні!

Героям Слава!

X