Стовпи на Здолбунівщині агітують за голову адміністрації

Стовпи на Здолбунівщині агітують за голову адміністрації

Чи не щодня до нас надходить інформація про чергове порушення передвиборчого етикету партією «Солідарність», до якої належать чи не всі керівники нашого району – і Тимощук, і Кондрачук, і Орлов. Цього разу ми об’єднали фото, надіслані нам зі Здовбиці і з Богдашева. Ці села входять до округу, в якому балотується до обласної ради Сергій Кондрачук, голова Здолбунівської районної державної адміністрації. Що ж, можна говорити про підступи ворогів, коли ситуація з поклейкою на стовпах передвиборчої агітаційної продукції поодинока. Але це вже система…

До речі, Микола Орлов, заступник Кондрачука і невтомний борець за чисті стовпи, живе в Здовбиці. Цікаво, чому він не помітив агітаційних листівок свого керівника? Питання, звісно, риторичне…

  • c.k.

    печально

  • Тарас

    Бо вони друзі, а друзі не зраджують один одного!!!). Пане Миколо підскажіть пану Кондрачуку де потрібно вішати агітацію!!!!!!!!!!!!!!!!! А то ви такі хороші для усіх, боретесь за чистоту. А тут виходить можна…

    Думайте, думайте шановні пани.

  • Клуша

    В них ще є така традиція вивішувати агітацію після того, як комунальники все обдеруть – в день тиші. Побачимо, чи збережеться традиція цього разу.

  • Виборець

    От якби не стовпи, то, може, дехто з виборців так би й надалі думав: керівні особи виконавчої влади нашого району “повсякденно і добросовісно виконують суто їм відведені державою повноваження”, а майбутні місцеві депутати, як влада представницька, будуть представляти і захищати суто наші, тобто виборців, інтереси і накази. Проте, дякуючи стовпам, вчергове пересвідчуємося, що й у нинішній владі місцевій, не те що все стає на круги своя, а уже намертво поставлено. Одними руками і здійснюється виконавча влада, і тими ж руками представляються та захищаються… тільки чиї інтереси.? Бо ж якби представляти й захищати інтереси та права пересічних виборців, то у депутити б допускали чи висували представників від тих таки пересічних, тобто звичайнісіньких середньостатистичних виборців, а не від влади. Ну, питається, навіщо керівникам виконавчої влади брати на себе додаткові обов”язки і ставати ще й владою представницькою? Хіба ж то є на це час у щільних робочих графіках? А чи ж то замало тих повноважень, котрі й без депутатства зобов”язують представляти місцеві держадміністрацій у відносинах з органами місцевого самоврядування? Напевно, далеко про інші інтереси думають майбутні депутати, а не про наші з вами, пересічних виборців.

  • Виборець

    От якби не стовпи, то, може, дехто з виборців так би й надалі думали: керівні особи виконавчої влади нашого району “повсякденно і добросовісно виконують суто їм відведені державою повноваження”, а майбутні місцеві депутати, як влада представницька, будуть представляти і захищати суто наші, тобто виборців, інтереси. Проте, дякуючи стовпам, вчергове пересвідчуємося, що й у нинішній владі місцевій, не те що все стає на круги своя, а уже намертво поставлено. Одними руками і здійснюється виконавча влада, і тими ж руками представляються та захищаються… тільки чиї інтереси.? Бо ж якби представляти й захищати інтереси та права пересічних виборців, то у депутити б допускали чи висували представників від тих таки пересічних, тобто звичайнісіньких середньостатистичних виборців, а не від влади. Ну, питається: навіщо керівникам виконавчої влади брати на себе додаткові обов”язки і ставати ще й владою представницькою, навіщо два стільці? Хіба ж то є на це час у щільних робочих графіках? А чи ж то замало тих повноважень, котрі й без депутатства зобов”язують представляти місцеві держадміністрацій у відносинах з органами місцевого самоврядування? Напевно, далеко про інші інтереси думають майбутні депутати, а не про наші з вами, пересічних виборців.

  • Voter

    Чому здолбунівські чиновники від виконавчої влади, з найдрібнішого і до перших осіб району, так вперто сунуть в депутати, тобто ще й у владу представницьку? При цьому, аби сподобатись виборцям, упродовж останніх півроку в контексті децентралізації роблять широкі жести в бік розмежування владних повноважень між виконавчою владою й представницькою. Більше того, на словах навіть ратують за передачу багатьох
    повноважень саме місцевому самоврядуванню та за посилення контролю над
    виконавчою владою місцевими, народом обраними, депутатами? Однак на ділі –
    зовсім інше, і зветься воно ЛИЦЕМІРСТВО, а їхньою, чиновницькою мовою –
    ПОДВІЙНІ СТАНДАРТИ. Ну, скажіть, як, приміром, районна рада, де буде понад 50%
    чиновницької раті, що туди потрапила навіть під брендами різних партій, об’єктивно дасть оцінку звіту своєму босу – голові місцевої адміністрації? Чи звіту про виконання програм соціально-економічно розвитку району, яку ж вона сама, рать чиновницька, й складала? Або розподілить бюджет та заслухає звіт про його виконання? Якщо ті ж таки чиновники, будучи депутатами, самі той бюджет планували, самі розподіляли, самі ж звітувались про його виконання, прикриваючись сесією ради, де самі ж вони й засідають та голосують? Прослідковуємо чиновницьке лукавство далі: мало що йдуть у списках до однієї з рад, так не цураються правом кандидуватись одночасно до декількох рад (благо, хоч запам’ятали від якої партії). А що вже з партійною принциповістю (чи вірніше безпринципністю) у наших владних держслужбовців усе гаразд, то ці вибори показали, як то кажуть, в усій красі. Так, скажете закон це дозволяє. Але ж кому, як не «слугам народу», достеменно відомо, скільки той самий народ наполягав, а законотворці дебатували питання обов’язкової позапартійності усіх без виключення держслужбовців на період виконання ними функцій держави. Тільки тоді можна було б сподіватись на професійні, а не партійні команди влади, усунення партійного, а наразі читай родинного, принципу формування структур виконавчої влади та справді незалежного місцевого самоврядування. От чому ми не просуваємося впередед, і тільки на словах і гаслах у нас існує демократичний спосіб вирішення проблем людей.

X