Це буде текст-подяка. Майже кожна з громад, де відбулися переходи з московської церкви в Українську, просила про це згадати при нагоді. Але коли там ще та нагода трапиться!

Тому пишу зараз.

Коли сто п’ятдесят років тому вчителі роз’їхалися по селах України, ніхто й не підозрював, яку загрозу вони становитимуть російському окупаційному режиму. Але крок за кроком, день за днем вони говорили людям про Україну,про волю, організовували «Просвіти», спортивні і театральні гуртки. Вже пізніше, в двадцяті-тридцяті роки,  на підпольській частині України вчительство стало основою творення ОУН. Без вчителів УПА не було б – вони вчили, виховували, готували відозви і листівки.

А ще я точно знаю, що на вчителях переважно тримався Помаранчевий Майдан. Знаєте, чому? Бо саме вони у переважній більшості сіл нашого району були членами комісій, спостерігачами, агітаторами. Вони були основою тоді потужної Української Народної Партії.

І знову, коли Україна потребувала їх допомоги, з грудня минулого року сільське вчительство долучилося до творення нової церкви. Це вчителі допомагали організовувати збори громад, збирали підписи, пояснювали людям історію церкви, відстоювали (і відстоюють) нічні чергування під храмами.

Особливо помітна роль вчителів у Бущі, Новій Мощаниці, Урвенній, Кунині. Частина з них життя поклала на українську справу, і тепер має винагороду – право славити Бога рідною мовою.

Те, що не було бійок і протистоянь, – не в останню чергу їх заслуга. Адже інтелігентну вчительку, що спокійно стоїть біля храму, не підніметься рука штовхнути чи крий Боже вдарити навіть у найзапеклішого місцевого промосковського «тітушки».

Громади храмів Православної Церкви України, вся наша здолбунівська патріотична громада щиро вдячна вам за підтримку, активність і жертовність! Дай Боже нашому вчительству многії і благії літа!

 

X