IMG_3318 (Копировать)Великодні Гурби знову зібрали патріотичну громаду всієї Західної України. Протягом багатьох років українці йдуть та їдуть у наші здолбунівські ліси, щоб низько вклонитися подвигу тих, хто більше як сімдесят років тому віддав життя за Україну, за кожного з нас.

Цьогоріч служба Божа відбувалась у нещодавно освяченому чудовому храмі, а очолив її традиційно владика Рівненський і Острозький Іларіон. Звісно, церква не вмістила всіх, хто приїхав, але люди знаходили собі заняття: вистоювали чималу чергу, щоб спуститися до повстанської криївки; слухали директора Здолбунівського краєзнавчого музею, відомого дослідника бою під Гурбами Олега Тищенка; вклонялись повстанській могилі, яку таємно зберігали і впорядковували місцеві мешканці аж до проголошення Незалежності. Зрештою, просто спілкувались, адже Гурби традиційно стали місцем зустрічей патріотичних і активних громадян усієї області.

Після служби відбулась панахида біля пантеону загиблим, а далі владика Іларіон вручив церковні відзнаки і нагороди посмертно тим нашим сучасникам, які, повторюючи подвиг предків, загинули в боротьбі з московською навалою. Також нагороди отримали місцеві мешканці – найактивніші прихожани і помічники монастиря. Адже монастир – це не лише стіни, не лише братія. Це ті люди, що мають духовну потребу приходити сюди на служби Божі, допомагати своїй церкві, а отже і своєму народу. Тому дуже правильно і приємно, що наша українська церква відзначає не лише благодійників, які мають неабиякі статки й можливості, а й тих мешканців навколишніх сіл, внесок яких у монастирське життя чи не найбільш важливий – бо саме вони щонеділі разом з ченцями моляться на цьому святому місці за Україну і за наших воїнів.

IMG_3333 (Копировать)І знову над Гурбами линули патріотичні і повстанські пісні. Ірина і Михайло Мельники виконали «Кленову баладу», яка давніше була в їх репертуарі, а тепер повернулась з новим змістом і звучанням. ..

Загриміли в полі, мов громи, гармати,

Стрільця молодого виряджала мати.

Витирала сльози і благала Бога,

Щоб вернув їй сина додому живого…

Раніше це була пісня про події давно минулих днів, тепер – про тисячі наших матерів, які чекають своїх синів. Дякуємо Ірині і Михайлу за чудове виконання цієї вражаючої пісні.

Також порадували колективи з Кузнецовська, Острозького, Рівненського, Демидівського, Дубенського районів. Запам’яталось присутнім натхненне виконання старовинних і повстанських пісень тернопільським бандуристом Дмитром Губ’яком.

Бурхливі оплески викликав хорист зі Святотроїцької церкви в Рівному (Басів Кут) Петро Дука, який у супроводі гітари виконав повстанську пісню «Ой у лісі на полянці» та стрілецьку «Чуєш, мій друже, славний юначе».

Уже традиційно не було виступів політиків і влади. Є точка зору, що це правильно. Хоча багато хто вважає, що люди, які з’їжджаються на Гурби, мають чути своїх керівників,народних депутатів. Щоб було з кого спитати за невиконані обіцянки, чи й подякувати за зроблене. Не претендуючи на істину, все ж переконані, що місце це не лише для молитов, а й для роздумів про майбутнє і сучасне нашої землі. Зрештою, саме на Берестечку і на Гурбах зростав визвольний рух кінця вісімдесятих – початку дев’яностих років.

Тим більше сьогодні, коли Рівненщина знову ховає двох своїх синів, потрібне було слово про те, що ж далі? Доки будемо втрачати хлопців, не воюючи? Влада церковна своє слово сказала, і воно було вагомим. Але влада світська промовчала…

Зрештою, про світську владу і її участь у вшануванні на Гурбах – завтра. В окремому репортажі…

X