Відбуяло-відшуміло чудове свято «Буща-папороть». Багато на ньому було посадовців, багато депутатів. У робочий час десятки здолбунівських чиновників популяризували «зелений туризм». Але один з них (назвемо його «номер один») так захопився зеленню літніх барв, що навіть не помітив різниці між зеленим туризмом і зеленим змієм. І популяризував зеленого змія так наполегливо, що це стало очевидно багатьом присутнім.

Воно йому й не вперше – і раніше стосунки високопосадовця з зеленою тваринкою бували доволі дружніми. Але от не щоразу він сідав за кермо і їхав собі додому. А тут так і зробив. Ага, п’яний. Ой вибачте, не п’яний – просто під впливом святкового настрою мав серйозний емоційний підйом. І так високо цей настрій піднявся, що чиновник не помітив паркан бущанського дядька, і в’їхав у нього. Мабуть, зелений змій надав «номеру один» крила, і він не помітив перешкоди на злітній смузі.

Дядько, не дурним бувши, вирішив, що «номеру один» треба віддати належну його посаді шану й повагу, і викликав патрульних аж із Рівного – негоже ж високому чиновнику з районними правоохоронцями мати справу.

А «номер один» по приїзді патрульних вирішив, що вони теж не відповідають висоті займаної ним посади, вийшов з машини, дістав пляшку, подаровану «зеленим змієм», відпив просто з горла ще дещицю допінгу, і сказав патрульним: «Ага, от так от! І що ви мені зробите?!»

Нічого й не зробили, бо що ж – чоловік так наполегливо просуває «зелений туризм» за допомогою «зеленого змія». Йому не покарання, а подяку треба виписати!

Але машинка трошки постраждала в результаті зіткнення з дядьковим парканом. Не додала нещасному авто здоров’я і ще одна пригода – буквально за кілька метрів злетів передній номер. І треба ж такому статися – якраз позаду автобуса, в якому поверталися з забави державні службовці різних установ. Вони й віддали «номеру один» ледь не втрачений номерний знак. Чи стала така раптова згуба номерів результатом дружнього поцілунку машини і автобуса – невідомо. Але зазвичай номерні знаки міцно тримаються, і просто так свого місця не покидають.

 Хоч машина геть не приватна, а стоїть на обліку в Управлінні майновим комплексом нашого району, наш «номер один» побитою машинкою поїхав не в гараж державної установи, а до себе додому, в одне з приміських сіл. Там, у приватному дворі, той побитий  автомобіль і стояв наступного дня.

Там її й сфотографував невідомий папарацці.  На жаль, лише збоку, тому пошкодження переднього бампера не видно. Сфотографувати спереду не було як, бо двір приватний, та й «номер один» у робочий час обдумував долю «зеленого туризму» (чи подальшу співпрацю з «зеленим змієм»), гойдаючись на гойдалочці у власному дворі.

Така-от історія трапилася в районі. Як у кожної байки, в цієї теж є мораль: не будьте як «номер один» – не плутайте, люди добрі, розвиток туризму  з розвитком власного алкоголізму!

  • Петро

    Ну і хто цей “здолбунівський “номер один” ?

  • Петро Воля

    Ну дійсно.Що за інтрига “додумайся сам”?Почали “за здравіє”- закінчуйте вже “за упокій”!

  • Soborskij Aleksandr

    як таке можна писати повний брєд

X