Пам’ятаєте, як два роки тому зі скандалом продовжували контракт з директором Уїздецької школи  Дмитром Бондаруком? Головною причиною кількамісячних розбірок і в селі, і на сесії районної ради стало те, що директор дозволяв собі їхати в Здолбунів на наради, а тим часом ще й уроки проводив – звісно, лише на папері.

Довго обговорювали, довго сперечались. І вирішили: директор покаявся, більше такого не робитиме, гроші відшкодував – хай працює. Тоді наш сайт попереджав, що така практика призведе до масових порушень з боку директорів шкіл, бо якщо можна так робити одному, то чому не можна всім решта?

І ось чергова проблема, яка стала відомою загалу лише через втручання Служби безпеки України. Отже, про все по порядку. Працювала в Дерманській гімназії техпрацівниця, Бухальська Оксана Миколаївна. І ось у червні цього року поїхала вона на заробітки, і не куди-небудь, а в Крим. Власне саме це й стало причиною того, що справою зацікавилась СБУ. Працювала жінка там до вересня, хоча такої тривалої відпустки й не мала. За словами мешканців села, зарплата в школі їй тим часом нараховувалась. Водночас директор гімназії Оксана Шепельчук каже, що коли жінка не повернулась на роботу з відпустки, вона була звільнена.

І ось тепер, після того, як спецслужби пропрацювали в школі цілий день, виявилось, що все не так уже й добре. Бо десь там у червні нібито не додивилися, і таки нарахували зарплату за дні, коли Бухальська вже була в Криму. Тепер директор спокійно говорить, що кошти працівниця поверне, та й усе, інцидент вичерпано. Та звісно, чого ж не повернути якісь двісті гривень – в Криму більше заробила, працюючи на окупантів!

Проте найцікавіше те, що Бухальська О.М. з 4 жовтня знову працює в школі на попередній посаді! Тобто директор не бачить жодних перешкод  для подальшої співпраці з Оксаною Миколаївною! Як сказала пані Шепельчук у телефонній розмові, «а які в мене підстави не брати її на роботу?» Ясно, що люди в селі, та й не лише в селі, припускають якусь зацікавленість директорки саме в цій працівниці. Інакше пояснити подібну лояльність дуже важко.

До речі, пані Шепельчук у тій же розмові поставила цікаве питання: «А чого ви лише про нашу школу питаєте? Так у всіх!» Не берусь стверджувати, що геть у всіх, але, видно, директорка знає, що каже. Бо якщо отримання заробітної плати ніяк не пов’язане в школах району хоча б з присутністю на робочому місці, а головне – жодним чином не карається, то чому б і не спробувати кожному чи майже кожному директору повторити традиційну для району схему?

Ну й ще один момент. Оксана Бухальська – дружина завідуючого клубом Володимира Бухальського. Саме він був одним з активних учасників встановлення пам’ятників загиблим воякам УПА на території школи, звинувачуючи ту ж Оксану  Шепельчук у непатріотизмі. Як цей патріотизм на публіку поєднується з роботою в окупованому Росією Криму ? Про це краще питати самих Бухальських. Бо співати патріотичних пісень, розповідати про своїх загиблих в УПА родичів, а потім раптом їхати працювати на москалів у Крим, обвішаний портретами Путіна – це так по-нашому.

Кажуть, що в клубі у дружини завідуючого також є якась там чверть ставки техпрацівниці. Якщо так, то як вона там ходила у відпустки, звільнялась і знову поверталась на роботу?

Очевидно, вмінням правильно організовувати процес Оксана Бухальська поділилась зі своєю сестрою, Прокопчук Наталією Миколаївною. Вона також працює техпрацівницею, лише в амбулаторії. І також їздила з сестрою в Крим на роботу. За наявною інформацією, відпустки, звільнення і прийом на роботу були організовані бездоганно.

А пам’ятаєте, як минулого року ми ховали дерманського хлопця Андрія Бріка? Як бабусі й дідусі стояли в сльозах на колінах, зустрічаючи тіло свого земляка?

Думаю, що тоді наші герої й героїні також плакали, слухаючи «Пливе кача»… А потім помандрували в «кримнаш», бо ж дітей треба годувати.

І всіх все влаштовує, жіночки далі працюють, отримуючи зарплати з бюджету України. Ціна питання – 200 гривень, повернутих до бюджету. Ніби й не було порушень, ніби так і має бути.

Чекаймо наступних трудових звершень, бо якщо можна, то чому б і не повторити свої мандрівки до Криму чи до Росії? Все одно всі все вибачать, і на роботу знову візьмуть…

 

X