Здолбунівщина: епопея з горе-директором Будеразької школи триває

Здолбунівщина: епопея з горе-директором Будеразької школи триває

Думаємо, що всі читачі сайту пам’ятають неприємну історію, пов’язану з директором Будеразької школи Володимиром Дмитруком. На жаль, такі епізоди з життя окремих освітян не роблять честі всій галузі. З самого початку було зрозуміло, що єдиним правильним виходом для директора була б спокійна добровільна відставка. Здавалось, що так воно й буде. Директор заяву написав, вона була розглянута й задоволена керівником районного відділу освіти Лілією Карпенко.

Проте через кілька днів Володимир Дмитрук передумав і вирішив заяву відкликати. Відділ освіти його прохання не задовольнив. Директор подав до суду, і з’явилась ухвала про призупинення виконання наказу про звільнення.  Саме цією ухвалою керувався Володимир Дмитрук, виступаючи перед  директорами шкіл району 28 серпня і розповідаючи, що він відстояв своє місце роботи, а тепер ще має відстояти своє чесне ім’я.

          Треба визнати, багато хто з директорів шкіл підтримав Володимира Дмитрука в його боротьбі за поновлення на посаді. Логіка директорів була приблизно такою: якщо ми не відстоїмо його зараз, завтра подібне може трапитись з нами. Причому більшість директорів була переконана, що Дмитрука підставили, а жодного доказу його появи в нетверезому стані посеред села немає. З легкої руки прихильників будеразького освітянина всіх переконували в тому, що жодного міліцейського протоколу не існує.

           Саме тому відділ освіти подав офіційний запит про наявність складеного протоколу, і відповідь отримав позитивну: протокол, що засвідчує адмінпорушення, а саме появу в нетверезому стані в громадському місці, є. І саме керуючись цим протоколом, відділ освіти приймає рішення про звільнення Володимира Дмитрука з посади – але вже за статтею 41 Кодексу законів про працю України. Там є пункт третій, у якому передбачено розірвання трудової угоди за вчинення працівником , який виконує виховні функції, аморального поступку, не сумісного з продовженням даної роботи.

         Саме цей наказ був зачитаний керівнику школи в присутності його підлеглих 1 вересня .

          Проте епопея триває. Вочевидь, Володимир Дмитрук і далі хоче бурхливих емоцій і обговорень навколо його персони, бо наразі школу виконуючому обов’язки директора не передав. 9 вересня до школи приїжджала комісія, до складу якої ввійшли і освітяни, і представники міліції. Проте все, що вони могли зробити, – це заактувати відсутність вже звільненого Володимира Дмитрука і його відмову забезпечити передачу школи.

          Дуже прикро, що навчальний рік у славному Будеражі розпочався саме з таких негативних подій. Адже школа – не чиясь приватна власність до кінця життя, а директор – найнятий державою для виконання певних функцій менеджер. І якщо держава в особі начальника відділу освіти приймає обґрунтоване рішення про необхідність заміни такого менеджера, – все, що він має зробити: з гідністю передати навчальний заклад в управління іншій людині. На жаль, з гідністю, про перемогу якої під час останньої революції так любить говорити Володимир Дмитрук, якось не склалось…

X