screenshot_1Вчора відомий рівненський краєзнавець та історик Андрій Жив’юк розмістив у мережі Фейсбук пост, що стосувався зміни напису на пам’ятнику в Мізочі. Цей пам’ятник встановлено на братській могилі, де поховані зовсім не воїни-фронтовики  Радянської Армії, а енкаведисти, що до середини п’ятдесятих років гинули в боях з українськими повстанцями поблизу Мізоча.

Як стверджував Жив’юк, здолбунівський відділ культури  подав  на розгляд консультативної ради з питань охорони культурної спадщини обласного управління культури пропозицію узаконити напис на пам’ятнику, де йдеться про те, що поховані воїни загинули за честь і незалежність України. Звісно, якби це твердження відповідало дійсності, то здолбунівські чиновники мали б справді піти з посад за цілковиту професійну непридатність. Проте все інакше. Так, до свого посту пан Андрій додав два документи – лист Здолбунівського відділу культури до обласного управління культури, де йдеться про дозвіл на зміну напису на пам’ятнику згідно рішення Мізоцької селищної ради; і акт обстеження, в якому коротко сухою бюрократичною мовою викладено доволі складну й емоційно насичену долю цього пам’ятника. Проте немає рішення Мізоцької селищної ради, в якому є кілька варіантів і на який посилається відділ культури.

Емоційна дискусія в мережі тривала до пізньої ночі, втрутився в неї і голова Здолбунівської районної державної адміністрації Сергій Кондрачук, який у хамському стилі написав Андрію Жив’юку «вас москалі завербували?», «я  так розумію, там група авторитетних істориків в трьох папірцях розібратись не може. Може, їм на пенсію пора?» . Що ж, демонстрація зверхності і власної непогрішності цілком в стилі Кондрачука. Пан Жив’юк відповів таким чином: «до пана Сергія. Так, мене завербували москалі і дали завдання розшукати в архівах інформацію про те, що насправді у братській могилі в Мізочі поховані не “визволителі”, а енкаведисти і енкагебісти, які стріляли в упівців, оунівців і безборонних краян, між іншим і в Микитових ровах. Це в них такий підступний план ведення “гібридної війни”. І ще одне: слідкуйте за словами.»

14274583_1835347533364519_1450063847_oТак чи інакше, а наразі в нас у редакції є рішення Мізоцької селищної ради, на яке посилається Здолбунівський відділ культури. На жаль, доводиться визнати, що якби Андрій Жив’юк бачив це рішення, його пост був би ще жорсткішим. Адже селищна рада пропонує Здолбунівському відділу культури три варіанти, з яких два просто «на голову не налазять» – таке враження, що це рішення приймали якісь «сєпари» в Єнакієвому. Мова йде про «автентичний текст», тобто радянську маячню про «верных сыновей, погибшим от рук фашистских оккупантов и украинских буржуазных националистов за честь и независимость нашей родины». Другий текст – існуючий, все про тих самих «синів», що загинули за честь і незалежність нашої батьківщини. Тобто для Мізоцької селищної ради обидва тексти прийнятні??!! І якби відділ культури чи обласне управління вибрали один з них, то все добре?!

Є в рішенні і третій варіант, запропонований сотнею самооборони (і на цьому в рішенні акцентовано!): «Тут поховані бійці внутрішніх військ НКВД та співробітники органів НКВД та НКГБ, які загинули на території колишнього Мізоцького району в період з квітня 1944 року до початку 1950 років, коли вели боротьбу з українським національно-визвольним рухом».
Що ж, мізоцькі депутати не взяли на себе відповідальність, просто переклали рішення на відділ культури. І я от собі думаю: як одні й ті самі люди ходять вшановувати загиблого на російсько-українській війні Тараса Якимчука, а водночас пропонують залишити на пам’ятнику написи, варті ЛНР – ДНР?! Цинізм і лицемірство вищого ґатунку. Якщо завтра в Україні зміниться влада, то що, мізоцькі депутати проголосують за перший варіант, та ще й скажуть «ми тут ні при чому, ми відразу казали, що тут «вєрниє сини», то все вони, ті бандерівці»? !

Шкода, що в офіційному листі немає жодної позиції відділу культури. Точно знаю, що саме завдяки наполегливості начальника відділу Елеонори Стеценко Мізоцька селищна рада взагалі взялась розглядати це питання; знаю, що її позиція цілком відповідає декомунізацій ним законам і державницькій позиції. Проте все це залишилось у телефонних розмовах і особистих контактах. На папері ж немає елементарної фрази – «пропонуємо розглянути третій варіант як такий, що відображає історичну правду». Так, змінювати написи на все ще не знятих з обліку пам’ятках – не компетенція районного відділу культури. Проте інколи варто жорсткіше акцентувати на своїх переконаннях, навіть якщо це й не відповідає прийнятій в Україні сухій бюрократичній процедурі.

Історія зі злощасним пам’ятником не завершена, але це ще не кінець епопеї уникання відповідальності тими, хто мав би її брати на себе. Нагадуємо – Микола Приходько все ще бовваніє на привокзальній площі. Міська рада не робить нічого…

 

X