251113_01Попри поширену серед громадян думку, районні державні адміністрації ніколи не фінансувались достатньо. Джерелом надходження коштів на зарплату та інші потреби завжди був державний бюджет України, тому навіть постукати у високі й далекі київські двері, щоб пояснити – немає грошей на папір, пальне чи й навіть зарплату, – завжди було важко. До минулого року ще й зарплати були дуже невисокі, що інколи перетворювало «теплі кабінети» на дуже незатишні для працівників. Тому й плинність кадрів серед працівників адміністрацій районного рівня завжди була чимала.

Але до приходу на посаду голови адміністрації Сергія Кондрачука нікому й у голову не приходило просити в ради грошей на власні потреби. Пам’ятаючи часи десятирічної давності, з певністю можу сказати, що якби мені прийшло в голову попросити грошей для адміністрації в депутатів, то відразу ж отримала б: а) недовіру від тих же ж депутатів на тій же ж сесії; б) звільнення з подачі керівника області – ні Червоній, ні Матчук такого б не пробачили.

Причина проста – з районного бюджету фінансуються освіта, медицина, культура, і кожна копійка, взята з нього на інші потреби, зменшує якісь видатки цих галузей.

Проте на останню сесію районної ради адміністрація звернулася з проханням профінансувати їй делеговані повноваження в сумі 270 тисяч гривень. Це рішення пройшло бюджетну комісію, президію, і було винесене на сесію.

Коли дійшла справа до голосування, голова районної ради Олег Дацюк і його заступник Олександр Бухало попросили начальника фінансового управління Володимира Нечипорука і Сергія Кондрачука обґрунтувати цю суму – тобто, на які конкретно цілі яка сума піде. Адміністрація парирувала – «в чому проблема, рішення пройшло бюджетну комісію і президію; чого не питали тоді?» Рада зауважувала – «питали, проте відповіді не отримали».

Як на мене, то позиція Дацюка і Бухала була абсолютно правильна: давати гроші на структуру, що фінансується з державного бюджету, можна лише тоді, коли чітко розумієш, на що ти їх даєш. Адміністрація ж навіть не спромоглася розписати депутатам цю суму – мовляв, усе одно проголосують…

Зрештою, з папірця, який був у нього в руках, голова адміністрації Сергій Кондрачук прочитав такі цифри (подаємо за стенограмою – дослівно, як він говорив): 48 000 гривень на тепло; 15 300 – на телефон; 5 000 – заправка картриджів; 20 000 – придбання канцелярських товарів; 36 000 – два принтери формату А3; 14 800 – енергоносії; 5 000 – транспорт; 30 000 – створення локальної мережі; 48 000 – для управління соціального захисту населення; 15 000 – управлінню агропромислового комплексу. Всього 269 100 грн.

Після чого Дацюк сказав, що, оскільки на розгляд комісій ніхто ці цифри на обговорення не виносив, то він пропонує певною мірою компромісний варіант – проголосувати наразі 100 000 гривень, і повернутись до питання в травні, після його до вивчення депутатами.

І ось тут почалась дивна річ – окремі присутні в залі громадяни з групи підтримки Сергія Кондрачука почали кричати «Цирк!», «Ганьба!», почався шум і гамір. Тобто коли закривали Старомощаницьку школу, бо нема грошей у бюджеті, – це була не ганьба? Коли закривали Мізоцьку лікарню – це теж була не ганьба? Коли зараз скорочуємо сторожів у школах – і це не ганьба?!

Подвійні стандарти в роботі голови були, є і будуть, але не можна ж так: у всіх звітах у нас все чудово, грошей море, всім все дамо. Тут же ж тихенько проводимо різні менші й більші «оптимізаціЇ», бо економимо гроші (яких у нас море – якщо вірити Кондрачуку), і тут же ж додаємо грошей собі на різні потреби – бо на собі явно не економимо.

Ще раз для тих, хто не зрозумів: адміністрації ЗАВЖДИ фінансувались погано. Але всі давали раду і НІКОЛИ не просили нічого в районного бюджету, при цьому ще й весь час когось закриваючи і звільняючи – бо грошей немає.

То ж як проголосували депутати? Пропозиція дати адміністрації 270 тисяч набрала 16 голосів «за», пропозиція дати поки що 100 тисяч набрала 15 голосів. Обидва рішення не пройшли. І тут досвідчений депутат, багаторічний голова ради Василь Тимощук сказав – все, не пройшло й не треба, рухаємося далі. Він чудово знав, що це рішення – лише частинка великого загального «Про внесення змін до районного бюджету на 2017 рік». І що там, крім грошей для адміністрації, справді ще багато нагальних потреб. І якщо вони не будуть профінансовані, то як же буде зручно говорити – винен Дацюк, не проголосували через нього. По суті, це був шантаж, до якого Василь Олексійович не раз вдавався при протягуванні потрібних рішень, будучи головою ради. Дацюк це теж чудово розумів, як і те, що рада – заручник забаганок адміністрації.

Тому рішення прийняли, адміністрація отримала бажані 270 тисяч гривень.

Голосували не всі, зокрема Олександр Андріюк заявив, що він за будь-якого тиску за це рішення не голосує.

Що ж, все добре, рішення прийняте. А в цей час дітки зі Старої Мощаниці ходять пішки до школи в Білашів – школу закрили, автобуса немає. Школи ризикують лишитися без сторожів – а значить без будь-якого догляду за здебільшого вилизаними вичищеними територіями (ми ж економимо). Діти з секції вільної боротьби вже півроку микаються без залу по всьому місту – ми ж економимо…

Видно, пріоритети у голови адміністрації інші…

  • Костя Согін

    Узагальнений фінансовий підрахунок без конкретних та якісно обгрунтованих цифр – це ознака непрофесійності та відсутності справжньої вищої освіти. Припустимо, що на інші потреби вартості відносно доцільні, але для чого адміністрації:
    – два професійних принтера формату А3 (для яких поліграфічних цілей?);
    – локальна мережа (якщо існує корпоративна цифрова пошта, технологія “хмарного обміну даними”, рухливе жопеня та флешка); у випадку, якщо до цього часу відділи адміністрації не забезпечені доступом до Інтернету – то потрібно брати вила та йти перекидати гній, а не займатись справами району.

X