Жити по-новому або синхронне голосування нардепа зі Здолбунівщини з регіоналами

Жити по-новому або синхронне голосування нардепа зі Здолбунівщини з регіоналами

Уже двоє загиблих…  Двоє хлопців, які віддали життя не в бою з ворогами, а в мирному столичному Києві. Десятки поранених…

Тому, хто кидав гранату в звичайних призовників, немає прощення. Чи він провокатор, чи дурень – це справа слідства, що суті не міняє. Але в чому причина того, що відбулося?

Пам’ятаєте страшну довгу зиму 2013-2014 років? Пам’ятаєте весняні вибори? Ми мали жити по-новому. Країна мала змінюватися, ми мали змінюватися. І що? А нічого… Вбивці Небесної сотні стали депутатами, їхні фірми безпроблемно процвітають в Україні. За півтора року війни ми й далі одягаємо-годуємо своїх солдатів самі. Та боротьба за Україну на Майдані була нашою боротьбою. Вожді реєстрової опозиції, що невдовзі стала владою, поняття не мали, що робити з Майданом і людьми на ньому. Вони здавали все, що могли, Януковичу, бо вміли торгувати країною, а не виборювати її. Ця війна тепер – теж наша війна. Влада домовляється, здає, кидає своїх…

От уявіть, що мали відчувати кіборги в Донецькому аеропорту в люті морози, коли вони вже розуміли, що ніхто не прийде, ніхто не пришле танки й авіацію, щоб врятувати з пастки сотні відважних та ідейних бійців, які золотими літерами вписали свої імена в історію України. Держава їх кинула напризволяще… Благання родин, волання волонтерів про порятунок найкращих почутими не були. Влада займалась Мінськом-2.

Тепер наслідком Мінських угод стало побоїще під парламентом країни, що ще недавно була зразком толерантності. Чому це сталось? Хто винен?

Так, провокатори і дурні. Але… Що, наші владці не знали, що питання внесення змін до Конституції неоднозначне? Що на руках у населення є зброя, а частина тих, хто повернувся з фронту, не вміє вести переговори і слухати опонента? Навіть якщо допустити, що ці зміни до Конституції необхідні і правильні, ніхто не спитав не те що всіх громадян країни, а й її найактивніших мешканців, чи хочуть вони таких змін. Знову все вирішили без нас і за нас.

І головне: що, в нас тепер «ширка»(широка коаліція)? Ми знову будемо говорити, що для порятунку країни об’єднаємось хоч з чортом? Тобто всі ці «опоблоковці» (а по суті – регіональне шобло) тепер голосують в унісон з тими, хто обіцяв жити по-новому? І за це, вочевидь, досі ніхто з них не сів ні за вбивства людей на Майдані, ні за грабунок країни.

Ну й у мене питання: чому обраний у нашому окрузі народний депутат України Олександр Дехтярчук, якого й так не видно на рідній землі, не провів жодної зустрічі в Здолбунові зі своїми виборцями? Чому не роз’яснив людям суть змін і їх необхідність? Чому, зрештою, не запитав, чи хочуть ті, кого він обіцяв чути, таких змін, чи дають вони свою згоду на синхронне з регіоналами голосування депутата – нібито патріота?

Розумію, що питання риторичні. Але коли до ваших домівок знову прийдуть ті, чиє життя по-новому триває на крові наших солдатів, не ведіться на слова – думайте про справи.

А відповідати за союз з недобитими регіоналами доведеться – і Олександру Дехтярчуку, і його однопартійцям у Здолбунові, і гаранту Конституції, який з шаленою швидкістю перетворюється в її могильника.

  • Читач

    На превеликий жаль, станом на сьогодні – уже троє…Автору чи авторам – респект! Не якісь там сюсі-пусі-передрусі, (передрукі), як зазвичай роблять наші місцеві так звані ЗМІ. А гола чорна правда, яку ми усі бачимо, про яку точнісінько так само думаємо і з якою живемо, але змиритись не можемо…

X