Є речі, які складно назвати подіями. Це просто замальовки на полях, що залишаються післясмаком якоїсь події. От і після останньої сесії районної ради залишились такі нотатки, які мають своє значення і є підставою для певних висновків.

Отже, перший висновок: голова адміністрації зневажливо ставиться до вчителів. Так, на урочистостях і офіційних заходах ви почуєте гарні слова про повагу до професії, про увагу до освіти з боку теперішньої влади. Але є маркери, які говорять протилежне. І ці слова, сказані публічно, куди краще характеризують справжнє ставлення до вчительства, ніж всі офіційні промови. Першим таким «дзвіночком» на сесії стала ситуація, коли Сергія Кондрачука запитали, чи буде платитися в повному обсязі надбавка за престижність. Голова чітко відкарбував: «Десять відсотків». І пояснив, що закон передбачає « до двадцяти», тобто ніхто нічого не порушує. А в процесі дискусії з депутатом Кондрачук зауважив: «Так, платитимемо, і премію сто відсотків, і всі виплати й доплати – так, як платимо медицині й культурі». Тон був іронічний, та й думка зрозуміла: адже ні культура, ні тим більше медицина справді не мають такого фінансування зарплат, як освіта. Тільки ж хіба вина вчителів, що держава вперше за багато років виконує свої зобов’язання перед ними? В процесі обговорення Кондрачук пообіцяв відправити листа до міністерства з проханням додати субвенцію, адже її не вистачає на двадцятивідсоткову надбавку – і слова дотримав. Такий лист відправлений. Але це була не єдина іронія щодо вчителів. Один з депутатів запитав голову адміністрації про преміальні для вчителів, що підготували переможців олімпіад, і він знову іронічно зауважив: “Так, платитимемо, і за кожну поставлену вчителем “дванадцятку” платитимемо. Готувати переможців олімпіад – це ж робота вчителів, хіба ні?”

Другий висновок: вчителі інколи заслуговують такого ставлення. І я попрошу з розумінням поставитися до того, що напишу нижче. Сесійна зала влаштована в Здолбунові таким чином, що мікрофонів для депутатів там немає. І здебільшого, беручи слово, депутати встають. Хоча б тому, що так звук не йде в спину тому, хто сидить попереду, і зал хоч чує, що ж говорить депутат. Завжди встає депутат Олександр Андріюк, завжди встає депутат Василь Тимощук, завжди встає депутат Леонід Власюк…. Та майже всі! Ну хіба що репліка, то інколи прозвучить з місця. Але є в районній раді вчителі. І от цього разу за них було реально соромно. Саме ці вчителі ставили питання про освіту Сергію Кондрачуку, і вони це робили сидячи, і саме один з них отримав зауваження від сільських голів, які бурчали-бурчали, а потім таки вголос сказали: «Може б, ви хоч сіли нормально? А ще краще – встати, коли ставиш питання». Не певна, що депутат Юрій Шадий навіть зрозумів, про що йому гукали сільські голови, бо лише оглянувся на них і далі продовжував говорити, скажімо так, вільно розмістившись на стільці. На що один з голів іронічно процідив, зітхнувши: «Вчителі…» Мовляв, що з них візьмеш.. Було дуже неприємно, а ще й враховуючи, що саме Юрій Шадий займається не просто викладанням (ну, до прикладу, фізкультури), а вихованням дітей. І ще й у організації, яка справді заслуговує максимальної підтримки і розвитку – у «Пласті». От і не варто буде дивуватися, якщо при нагоді сільські голови не аж так бажатимуть бажанням розвивати «Пласт» у районі під керівництвом Юрія Шадого, бо пам’ятатимуть цю сесію і надто вже, скажімо так, пролетарську поведінку пана Юрія.

Ще раз прошу зауважити: висновки суб’єктивні, але ґрунтовані лише на побаченому й почутому на сесії, в публічній площині…

X